Новини

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО СІВБИ ОЗИМИХ ЗЕРНОВИХ В УМОВАХ 2023 РОКУ

Нині є всі підстави стверджувати, що, порівняно із попередніми  роками, у цьому році складаються менш сприятливі кліматичні умови для підготовки та проведення сівби озимих культур, оскільки спостерігається значний дефіцит опадів на фоні доволі високої середньодобової температури повітря, а відтак – і продуктивної вологи у орному шарі ґрунту.

Багаторічними дослідженнями встановлено, що для гарантованого одержання дружних сходів озимих зернових культур потрібно мати в посівному шарі не менше 10 мм продуктивної вологи. Для подальшого росту та розвитку кількість її в орному шарі ґрунту повинна становити у фазі трьох листків не менше 20 мм, а у фазі кущіння – 30 мм . За недостатньої кількості опадів урожайність пшениці озимої по кращих попередниках знижується на 5–9%, по гірших – на 29–32%.

Саме тому увесь цикл робіт з підготовки ґрунту та сівби озимих зернових має бути спрямований на максимальне збереження вологи задля створення сприятливих умов для отримання сходів і подальшого росту рослин.

Розміщення озимих зернових культур у сівозміні

В умовах Хмельниччини найкращими попередниками для пшениці озимої є  багаторічні бобові трави, які збагачують ґрунт азотом і високоякісною органічною масою з пожнивних решток.

Відмінні попередники – зернові бобові культури (горох, вика яра, боби кормові, соя та ін.) – поліпшують структуру ґрунту, не забирають азот, зменшують забур’яненість.

Добрі попередники – ріпак озимий, гірчиця, однорічні трави, просапні культури, гречка.

Після пізніх попередників (буряків цукрових та інших) пшениця озима формує добрий врожай тільки за умов достатніх запасів вологи у верхньому шарі ґрунту та сівби її в допустимі строки.

Економічно невигідно сіяти пшеницю озиму повторно та після колосових попередників, оскільки це призводить до зростання забур’яненості та ураження кореневими гнилями на 15–27% й зменшення урожайності на  23–34%.

Істотний вплив на врожайність пшениці озимої має період повернення її на попереднє місце вирощування в сівозміні. Найменший період, що не знижує її врожайності – 2 роки. Повернення через рік знижує урожайність пшениці озимої після гороху на 12%, після кукурудзи на силос – на 13%, після буряків цукрових, вівса, ячменю – на 25%. Посів протягом трьох років – на 33% в останній рік.

Озимі: жито, ячмінь і тритикале менш вибагливі до попередників. Добрими та практично рівнозначними попередниками для них є зернобобові, кукурудза на силос, картопля рання, овес, гречка. Урожайність жита озимого не знижується, навіть, за повернення на попереднє місце вирощування через рік, ячменю озимого – через 2 роки.

Особливості підготовки ґрунту для сівби озимих зернових культур

В умовах поточного року необхідно орієнтуватись на технології, що забезпечують нагромадження вологи та поживних речовин до початку сівби озимини, боротьбу з бур'янами та створення необхідних умов для отримання сходів, розвитку рослин і успішної їх перезимівлі. Із зазначеного переліку особливо нагальною є проблема знешкодження бур’янів, оскільки їхня присутність у посівах спричиняє втрати 10-12% урожаю зерна.

Слід наголосити на тому, що на врожайність озимих культур, зокрема пшениці озимої, більшою мірою впливають строки основного обробітку, ніж способи його проведення.

Передпосівний обробіток ґрунту має забезпечити  вирівняність та дрібногрудкувату структуру поверхні, створити оптимальне насіннєве ложе.

Удобрення озимих зернових культур

Оптимальні дози мінеральних добрив під озимі зернові культури в основне удобрення визначаються рівнем родючості ґрунтів, попередниками й зволоженням ґрунту під час їх сівби. Найвищий ефект за вирощування озимих зернових культур забезпечує повне мінеральне удобрення з включенням азоту, фосфору та калію. Найкращим співвідношенням для зони Лісостепу у загальній дозі NРК вважається 1,5 : 1 : 1.

Однак, специфіка удобрення озимих зернових культур полягає у тому, що в основне внесення необхідно застосовувати всю заплановану дозу фосфорних і калійних добрив. Після сівби та до відновлення весняної вегетації засвоюється лише 8% азоту, а тому азотні добрива по кращих попередниках (багаторічні трави, зернобобові, соя) не варто вносити, а по гірших (буряки цукрові, кукурудза на зерно, соняшник, стерньові) – не більше 20–30% від загальної дози азотних туків.

Під пшеницю озиму на ґрунтах чорноземного типу після багаторічних трав оптимальні дози фосфорних і калійних добрив становлять  по 60 кг/га РК, після просапних і стерньових – 80–90 кг/га.

Під жито озиме на добре окультурених ґрунтах вносять Р20-40К20-40, на середньоокультурених – Р40-60К40-60, на малоокультурених – Р60-90К60-90.

Під ячмінь озимий в основне удобрення вносять по 50-60 кг/га фосфорних і калійних добрив, а після непарових попередників по 30 кг/га мінерального азоту.

Якщо, внаслідок економічних труднощів, у господарстві немає можливостей забезпечити повне фосфорне та калійне удобрення, слід зупинитись на рівні рядкового удобрення суперфосфатом гранульованим,  діамофосом або амофосом по кращих попередниках, а по гірших – нітроамофоскою з розрахунку по 50 кг/га фізичної ваги. Адже окупність одиниці мінеральних добрив є найвищою за рядкового внесення. Його ефективність особливо зростає за застосування доз туків, що не перевищують 60 кг/га діючої речовини NРК.

У господарствах, забезпечених культиваторами – рослино-підживлювачами для локального внесення добрив, є реальна можливість зменшити оптимальні дози мінеральних добрив з 60 до 40 або з 90 до 60 кг/га діючої речовини без зниження продуктивності озимого клину.

Важливим резервом підвищення врожайності озимих зернових культур є оброблення посівного матеріалу озимих культур біопрепаратами асоціативної дії та стимуляторами росту.

Підбір сортів озимих зернових культур

Дуже важливо правильно підібрати сорт, який був би найбільш пристосований для даного господарства та окремого поля. Саме тому при виборі сорту необхідно враховувати:

– генетичний потенціал урожайності та вимоги до умов вирощування (високо інтенсивні, інтенсивні, універсальні, напівінтенсивні);

– групу стиглості (ранньостиглі, середньоранні, середньостиглі, середньопізні);

– адаптивність (зимостійкість, жаро- та посухостійкість, стійкість до вилягання);

– стійкість або толерантність до хвороб і шкідників.

Варто зауважити, що для забезпечення більш стабільної урожайності в кожному господарстві необхідно мати 2–3, а інколи й більше сортів однієї культури. При цьому сорти повинні бути різного ступеня  інтенсивності, бажано, різного строку дозрівання.

Основні вимоги при проведенні сівби

Підготовка насіння до сівби. Для отримання повноцінних сходів озимих зернових культур на посів необхідно використовувати насіння,  яке відповідає вимогам посівного стандарту (ДСТУ 2240-93): маса 1000 насінин – не менше 40–50 г, лабораторна схожість – від 100 до 87 %, частка насіння з механічними пошкодженнями – не більше 2–5 %. Висів не протруєного насіння не допускається.

Одним із основних заходів при підготовці до сівби повинно бути протруювання всього посівного матеріалу, яке  захищає проростаюче насіння та проростки від ураження в ґрунті збудниками усіх видів сажок, кореневих гнилей, снігової плісняви, септоріозу, а також підвищує польову схожість та зимостійкість рослин. Протруювання проводять за 1–15 днів до сівби.

Строки сівби. Головними факторами, які визначають оптимальні строки сівби, є початок сталого зниження температури повітря до 13-15оС та забезпеченість орного шару ґрунту продуктивною вологою. Сума ефективних температур (вище +5оС) з початку сівби до припинення осінньої вегетації повинна становити 200–250 оС градусів, а тривалість осінньої вегетації – 40–50 діб, що дозволяє рослинам сформувати з осені 2–5 розвинених пагонів.

За даними досліджень науково-дослідних установ Лісостепу та Полісся, зокрема й Хмельницької ДСГДС ІКСГП НААН, оптимальні строки сівби, внаслідок пом'якшення температурних умов осені та зими, в останні роки дещо змістились у часі, однак основним лімітуючим фактором виступає наявність ґрунтової вологи.

Оптимальними строками сівби є: для пшениці озимої – 15 вересня – 1 жовтня, ячменю озимого – 20 вересня – 1 жовтня, жита озимого 15 вересня – 5 жовтня.

За ранніх строків сівби рослини формують велику вегетативну масу, добре кущаться, однак знижується їх зимостійкість, відбувається пошкодження шкідниками та хворобами, збільшується забур’яненість.

За пізніх строків сівби – рослини довше сходять, гірше наростає вегетативна маса та коренева система, практично відсутнє кущіння, зимостійкість – значно понижена.

Допустимо ранні строки сівби (5 вересня) для пшениці озимої можливі лише за умови осіннього захисту посівів від шкідників та хвороб.

Норми висіву насіння озимих зернових культур визначають з урахуванням сортових особливостей, попередника, якості й строку підготовки ґрунту, наявності вологи в ньому, строку сівби. Вони встановлюються з розрахунку отримання 360-380 рослин на 1 м2 – для сортів, які добре кущаться і 400 шт./м2. – для сортів з низьким коефіцієнтом кущіння.

Оптимальні норми висіву насіння середньостиглих сортів пшениці озимої становлять – 5,0-5,5 млн., ячменю озимого – 4,5-5,0, тритикале озимого – 3,5-4,0, озимого жита – 4,0-4,5 млн. схожих насінин на 1 га. Більші норми висіву, в зазначених межах, розраховані на бідніші ґрунти і непарові попередники. Для короткостеблових сортів та при запізненні з сівбою норму висіву доцільно збільшувати на 15-20%. Проте, загущувати посіви озимих зернових культур вище 6,0 млн. шт./га недоцільно.

Із способів сівби зернових культур найпоширенішим є звичайний рядковий з міжряддям 15 см. Для умов Хмельницької області ефективним є також вузькорядний з міжряддям 7,5 см, 12,5 см та ін. З метою високоякісного проведення всіх технологічних операцій по догляду за посівами озимих доцільним є застосування технологічної колії або маркерного сліду. При сівбі необхідно забезпечити однакову відстань між насінням в рядку та між рядками.

До глибини загортання насіння потрібно підходити диференційовано, враховуючи тип ґрунту, вологозабезпеченість під час посіву, якість насіння, сортові особливості, специфічну дію різних протруйників, хімічних та інших препаратів, що застосувалися, на ріст колеоптиле, особливості сівалок, прогноз погоди тощо. Якщо ґрунт достатньо зволожений, насіння загортають на глибину 4-5 см. Якщо верхній шар ґрунту сухий, а глибше є достатньо вологи, то глибину загортання в екстремальних умовах можна збільшити до 8 і навіть до 9 см. Якщо ґрунт сухий і пізні строки – загортають на глибину 2-3 см з метою максимально ефективного використання очікуваних опадів  і швидкого отримання сходів після ймовірного їх випадання. Однак, такий посів є досить ризикований.

З огляду на ґрунтово-кліматичні умови та матеріально-технічне забезпечення господарств неможливо рекомендувати універсальні принципи підготовки й проведення сівби озимих зернових культур. Потрібен індивідуальний підхід до кожного поля з урахуванням цілого ряду чинників, адже технологія вирощування озимих зернових культур буде тільки тоді ефективною, якщо вона буде гармонійно працювати в системі: ґрунтово-кліматичний потенціал регіону – рівень родючості ґрунту – попередник – раціональний обробіток ґрунту – сорт – строки сівби – норма висіву – збалансована система живлення – збалансований фітосанітарний стан поля  – збір урожаю.

Рекомендації підготували: Молдован В. Г., Кирилюк Д. П., Вовколуп Ю. М. -  наукові співробітники лабораторії насінництва сільськогосподарських культур і сучасних технологій у рослинництві Хмельницької ДСГДС ІКСГП НААН

Відео